Чомусь отак, лежачи під пічкою, згадуються особливо приємні моменти з життя. Ну не знаю, перша публікація в якомусь журналі, або звістка про перемогу у конкурсі від "фоліо", або... не знаю... як років шість тому сидів на кухні у Вія і курив наркотіки, а навколо було стільки друзів, стільки приємних облич… і взагалі, згадується багато утопічної і безплідної маячні, від якої стає так легко і приємно… іноді соромно. Тоді, давно, у 18-20 стільки всього хотілося, стільки бажалося, моглося і робилося – переважно дурні й довбойобства, але все це було відвертим , чесним, все це здавалося потрібним. Цей грьобаний «яндекс», який писався «з вакууму» у перервах між добовими чергуваннями на складі. З особливим теплом згадую, як щоп’ятниці обов’язково відвідував «Бабуїн», тому що там виступав ще добумбоксівський Андрій Хливнюк з Acoustic Swing Band. Я економив цілий тиждень, щоб у п’ятницю мати сім гривень на пиво. І Фріл тоді ще мешкав у Черкасах, а я йому писав листи і смски, розповідаючи, який я класний, і що в «Бабуїні» познайомився з якимсь напіввідомим мудаком. Насправді, ні з ким я не знайомився, тому що це, по-перше, не мало ніякого сенсу, а по-друге, я соромився. Як і зараз, насправді.
А ще згадую якісь такі приємні хвилини, коли ти вже в сраку п’яний від дешевого лікеру сидиш на Теремках, і тут… тут тобі пропонують залишитися, «та на фіга тобі додому, лишайся, відсипайся». І ти сидиш всю ніч на балконі, куриш, дихаєш на долоні, кайфуєш від того, що ти п’яний і тобі не треба йти через нічні Жуляни додому.
Якось все це згадується напливами, на дворі -15, мете, в пічці потріскує «стара веранда»… І замість того, щоб писати сценарій, я тут соплі пускаю за минулим, яке, з часом все важче і важче згадувати…
Дивно, що я взагалі почав тут щось писати. Дивно, що захотів щось написати.

Агов, панове, браття та сестри, агов, ті, кого спонукає до життя нездоланна сила благих дій!
Корочє, де можна скачати "Казки вулиці Брока" українською? Дуже треба. Хто знає? Може, у кого є на носіях? Можливо, хтось може спіздити з архівів ут-1, чи у когось хтось зі знайомих працював на Борисфені і замутив при створенні цього мультфільму копії?

Агов!

У Черкасах паспортистки, касирши, секретарі та всяка інша бюрократича лабуда працює бездоганно. Скрізь висять плакати: "Ми працюємо для вас". І таки дійсно!
Не ними вигадані правила "ста кабінетів", не їхні провина, що на 64 мб оперативки хні компи не здатні відкрити ворд, щоб роздрукувати бланк.
- систеа зависла, - казала мені паспортистка, - приходьте завтра.

Все вони роблять чітко, швидко, вправно, немов універсальні солдати нанобюрократії. І мені нічого не залишалося, як пишатися ними, цими пупсиками з завивками на голові.

Побачив у френдстрічці футболки.
Прикольно.


клкблн

"Western Union уже более 135 лет оказывает своим клиентам услуги по электронному переводу денег"
Сидить шеріф Джон Сміт в айдашському поштовому відділенні, грає з вождем Червиве Око у преферанс, а виграш пересилає електронним переказом дружині у Фенікс.
Якісь реклами останнім часом, чесно кажучи, не очінь...

Лучшая дверь - металлическая дверь. Ну, это даже не обсуждается. В любом случае, лучше одну металлическую дверь поставить с одним замком, чем пять деревянных с пятью замками на каждой. Это факт. Поэтому всем тем, кто думает где же заказать металлическую дверь, я хотел бы сразу посоветовать одно место. А именно сайт www.promstal.su, где вы сможете узнать все о металлических дверях, а по Москве еще и установка идет. Короче говоря, очень выгодно и удобно, а, главное, безопасно.
В общем, советую вам действительно качественные двери.

Не знаю как вы, но мне кажется, что иногда лучше тысячу раз увидеть нечто интересное, чем несколько раз услышать и прочесть. Для этого и создано телевидение. Я серьезно, не смотря на то, что хватает низкопробных и не очень качественных программ, у нас есть альтернатива - спутниковое телевидение. Есть Шаринг - пожалуй, идеальный вариант для тех, кто хочет выбирать, что смотреть, а не хавать, что дают. Иными словами - Кардшаринг. Множество развлекательных и познавательных каналов и программ как для вас, так и всей вашей семьи. В общем, могу только советовать...

Мій син – найщасливіша людина, адже він народився у такий визначний рік, у нову еру, в нову епоху. Так-так, друзі мої! Ви, певно, не усвідомлюєте того факту, що з новим президентом ми нарешті отримали можливість жити по-новому. Щасливо. Радісно. Безтурботно. У мирі та злагоді з сусідами.
Нарешті!
Який же я був бовдур, коли виказував негативні думки з приводу нової влади. Як же мене проїдала ця чорна злість, коли я бачив, як коліями конотопського напрямку невпинно курсували вантажні ешелони з російськими товарами. Як же я ненавидів тоді цю владу, що прийняла з десяток нових законів, подовжила перебування російського флоту у Криму.
Дурень був. Не розумів багатьох речей. Але зараз все змінилося.
Як не дивно, відкрили мені очі наші ж сусіди. Вони розповіли мені, що тепер жити стало легше, жити стало веселіше. У нас в Калугє, – казали вони, – сталько щастья! Тепер и у вас сталько же!
І я усвідомив тоді, що таки дійсно да!
Нарешті!
Нарешті затвердили законодавчу базу, де чорним по білому легітимується рабство. Це так неочікуванно, а разом із тим – радісно. Спочатку, коли зробили 12-годинний робочий день, я подумав: всього лише? Потім, коли на засіданні верховної ради відмінили заробітну плату та подовжили робочий день до 18 годин – я відчув неабиякий прилив сил та наснаги. Наснаги жити у цій країні. Тепер, коли нарешті нова влада узаконила рабство – я щасливий. Стільки років поневірянь та очікувань… ми так довго до цього йшли і… сталося.
Нарешті!
Я невідступно славлю нового президента та нову владу, цих воістину святих людей.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за нову еру, за нову країну, у якій житиму не тільки я (що я? – скільки мені залишилося?), але й і мої діти, онуки…
Низький уклін вам! І многая літа!

Вітайте нового українця. Версія 1.1
Робоча назва "Андрій".
Вага - 3500
Зріст - 54

Читати Нестайка за новою редакцією якось сумно. Надто не сучасно виглядають ті всі снікерси, баунті і т.д. Хоч і кащунствєнно, але кайфово звучать фрази "ходив по сцені живий Ленін" або "у нього було енергії, скільки у Чорнобильської атомної станції" - це зі старих редакцій "П'ятірки з хвостиком" та "Одиниці з обманом".
Купив сьогодні у букіністів ще Чотири повсті Нестайко. "Таємничий голос за спиною", "Дивовижні події в 6 "Б"", "Таємниця Віті Зайчика", "Пригди Грицька Половинки" та "Синє ведмежа Гришка". У старих редакціях, звісно. Тепер у нас є майже весь Нестайко.

Шукав Віктора Близнеця "Женя і Синько" - не знайшов. Проте бачив видання Шварца тридцятих років - перші його книжки. Дорого - від двохсот гривень.

Хто б ще щось міг порадити з радянської дитячої літератури? Тільки не Стельмаха, не Касіля, не Трублаїні, не Олешу. Бажано про пригоди школярів та піонерів.

Якщо хтось щось подарує-продасть-поміняє - буду радий.