шукаю...

я тут под шумок одружився
тепер я муж
красіво?

Ти Вітюша, я Євгєній, ти нє гєній, я нє гєній, ти гавно, і я гавно, ти нєдавно, я давно.

Сєкунди чудниє...

у неділю рано зілля копала

Isabel Coixet. My life without me.



Я рідко коли пишу про переглянуте, хоча дивлюся кіно дуже! дуже часто. Нещодавно відкрив для себе Ізабель Койшет. Каталонка з французьким корінням, яка знімає дуже і дуже круте кіно.
Першим фільмом Койшет, який подивився, був фільм "Елегія" з Пенелопою Крус та Беном Кінгслі. Фільм за романом Рота, якого я, чесно кажучи, не переварюю фізично. Другий фільм - "Тайная жизнь слов" - дуже хороше кіно з елементами жосткай социалкі у кінці. І ось вчора я подивився "Моя жизнь без меня". І хоч вже давно для себе вирішив, що крутішим за американське кіно немає нічого, і що всякі ці європейські тарковські, арт-хауси і подібна шелупонь давно мене не цікавлять, але цей фільм виявився бездоганним (принаймні, на мій смак).

Куплю велосипед (кросовий, гірський) Б/у.
Х/з?
До 1300 грн.
Орієнтована дата купівлі (через те, що тимчасово не в Києві) - 28-30 квітня.
Буду дуже вдячний, якщо хтось відгукнеться, або подсобіт якимись лінками.

Приїхала у нашу глухомань хороша і весела velvetvampiress, і наробили вони з Цілик пиріжків з вишнями та капустою, і пішли вони в магазин за якоюсь бідою, а я зостався один наче перст серед дров та вітру. А насправді, дуже затишно. І добре, що ще не так тепло, і доводиться топити піч, і слухати тріскотіння дров, і гул у трубі, і лежати собі під грубкою й насолоджуватися тишею.
Може я сентиментальний як диявол, але від життя у селі постійно хочеться плакати. Від щастя, від тиші, від пролісків, шо рясно понаростали по всій території, від вітру та повітря.
Діксі!

вийшла нова книжка. "Doc 1". Вже є у книгарнях Фоліо. ( Думки з приводу обкладинки тримати при собі. )

Тут кажуть, що я пропав. Так це правда. Пропав і мені добре. Сильний ніжинський мороз, дубові дрова, кава з молоком. Удобства во дворє.

А ще треба помити голову, винести худобі поїсти (худоба - то наші синички), нагодувати Сірка - сусідського собаку, до біса брехітливого і завше наіндиченого. Хазяїн!
Ще треба підмести підлогу, дещо перечитати, щось почитати, дописати якісь шматочки, помити посуд - так шо ділов - до чорта. Тому і пропав...

п.с. А Бровко - теж сусідський пес, тільки з іншого боку - став сумирним, наче янгол в натуральную вєлєчіну. Не гавкає. Бо мороз. Ніжинський.

Крокодил однажды к речке бежал.
Он бежал, бежал, бежал и устал.
Вот и лег он полежать. Полежал.
Потянулся, повернулся, привстал.
"Ой, когой-то я толкнул, виноват!
Это кто это тут рядом лежит?"
Он понюхал, говорит, "Аромат!"
Потолкал, потормошил - не бежит.
Неизвестно, кто его посадил,
только вырос у реки огурец.
И сидел у огурца крокодил,
все сидел и говорил "Молодец!
Несомненно мы с тобою родня.
Посмотри, как ты похож на меня!
И пупырышки похожи, и цвет
Толька жаль, у тебя ножек нет.
Ну да ладно, говорит, на двоих
хватит нам с тобой и моих.
Я теперь тебе буду отцом,
познакомившись с тобой, молодцом."
Обнимал он огурец, целовал,
Целый час с ним танцевал, не присел.
И нечаянно его отрвал.
И совсем уже не помнит, как съел.
И пошел он, и виднелся вдали,
грустно плелся по дороге к реке,
и отчаянные слезы текли
по зеленой крокодильской щеке.


Цей віршик ще удитинстві я вичитав з журналу "Сємья и школа".

Певно, я щасливий. Інакше це не назвеш. Втекти від суєти і галасу до, зрештою, невеликої місцини, де замість шуму автомобілів потріскує у грубі вугілля, де замість находу-я-з'їв-хот-дог - гарячий бульйон, де темрява на вулиці освітлена лише місяцем, а поруч з тобою замість натовпу знервованого люду, що, немов спринтери, поспішають додому до галасливих чоловіків та п'яних дітей - та, кого цінуєш понад усе. Навіть понад шоколаду...
Фільми Захарова, книжки про вічність, сигаретний дим, і повна свобода. Навіть від себе.

Перед тим, як напишу то, шо, власне, збирався написати, зроблю невеличке отступлєніє: я їду в тролейбусі і пишу цей пост.

Тепер ближче до діла. Продається пристрій 3G People Net з контрактним підключенням. Ціна лише 500 грн. Для тих, хто не знає - це така маленька біла штучка (модель Huawei EC 226), яка підключається через юезбі і з'єднує вас з жж, мєгапорн.ру, гугль та ще мільйонами інших ресурсів не виходячи з клозету. Ось, власне, її фото.





Ціна цієї штучки в центрах прдажу - 970 грн. Ціна цієї штучки з підключенням до контракту - 770. Ми (я, Цілик) продаємо її (з контрактом) за 500. Контракт - це 2 гіга на місяць з абонплатою 100 грн.
Штучці три місяці. Виглядає як новенька, любо-дорого дивитися. Продаємо через те, шо мережа 3G не дісталася ще деяких сіл, а ми якраз збираємося в одне з них на тимчасове МЖ.

Коменти, мейли, в кого є номери наших моб. - чекаємо.

Допоможіть ламеру. Встановлюю драва на ноут. все встановив, крім реалтек. пише, шо не встановить його, поки я не встановлю майкрософт бас драйвер. У мене його немає. Все, шо можна було сетапнуть - сетапнув, але басдрайаер так і не з"явився...
Вніманіє вопрос: шо таке бас драйвер і де його можна знайти?

Люді, простіть мене за пошласть, але серед моїх улюблених письменників імєются слєгка красівиє.
Це я про Набокова і Кундеру.

Я спробую больше іх не любіть.

rozmaliovka

Завтра нарешті починається довгоочікувана відпустка. Нє нужен нам бєрєг турєцкій - їдемо у село. Порядок денний на щодень наступний: п'ємо каву, читаємо, пишемо, їмо, читаємо, пишемо, знову їмо, п'ємо чай, далі вас не стосується, лягаємо спати.
17 - Crimea river, Форос, вино, море, піхти, морячькі та безліч смачної їжі.
Десь так.

1. Мій типу дебют колонконаписання тут.

2. А ще сьогодні у нас у дворі мальчік попросив папку сфоткать його на мобільне на фоні Порша Каєна, після чого запитав у папки, мовляв, чого у тебе такої машини нема. На шо папка почервонів, поправив дешеву, гандоністого типу шапочку рібок і сказав, шо на тких машинах тільки казли єздяют.

...Колись я займався в театральному гуртку. Завуч школи, знаючи це, викликала мене до свого юнесківського кабінету і спитала, чи зможу я підготувати якийсь театральний номер, невибагливий етюд і виступити на шкільному вечорі. Звичайно, відповів я. Завуч вважала мене талановитим хлопчиком і ніскільки не сумнівалася в моїх здібностях. Я два дні вигадував етюд, потім ще тиждень його репетирував перед дзеркалом. Тато дивився на мене, як на придурка, але я знав, що роблю, і знав, що в будь-якому випадку маю не підвести завуча, а заразом всю школу.( ще три чверті )