Ви дивитеся журнал [info]acheh

Артем Чех
02 грудня 2010 @ 14:33
Чомусь отак, лежачи під пічкою, згадуються особливо приємні моменти з життя. Ну не знаю, перша публікація в якомусь журналі, або звістка про перемогу у конкурсі від "фоліо", або... не знаю... як років шість тому сидів на кухні у Вія і курив наркотіки, а навколо було стільки друзів, стільки приємних облич… і взагалі, згадується багато утопічної і безплідної маячні, від якої стає так легко і приємно… іноді соромно. Тоді, давно, у 18-20 стільки всього хотілося, стільки бажалося, моглося і робилося – переважно дурні й довбойобства, але все це було відвертим , чесним, все це здавалося потрібним. Цей грьобаний «яндекс», який писався «з вакууму» у перервах між добовими чергуваннями на складі. З особливим теплом згадую, як щоп’ятниці обов’язково відвідував «Бабуїн», тому що там виступав ще добумбоксівський Андрій Хливнюк з Acoustic Swing Band. Я економив цілий тиждень, щоб у п’ятницю мати сім гривень на пиво. І Фріл тоді ще мешкав у Черкасах, а я йому писав листи і смски, розповідаючи, який я класний, і що в «Бабуїні» познайомився з якимсь напіввідомим мудаком. Насправді, ні з ким я не знайомився, тому що це, по-перше, не мало ніякого сенсу, а по-друге, я соромився. Як і зараз, насправді.
А ще згадую якісь такі приємні хвилини, коли ти вже в сраку п’яний від дешевого лікеру сидиш на Теремках, і тут… тут тобі пропонують залишитися, «та на фіга тобі додому, лишайся, відсипайся». І ти сидиш всю ніч на балконі, куриш, дихаєш на долоні, кайфуєш від того, що ти п’яний і тобі не треба йти через нічні Жуляни додому.
Якось все це згадується напливами, на дворі -15, мете, в пічці потріскує «стара веранда»… І замість того, щоб писати сценарій, я тут соплі пускаю за минулим, яке, з часом все важче і важче згадувати…
Дивно, що я взагалі почав тут щось писати. Дивно, що захотів щось написати.
 
 
Артем Чех
19 вересня 2010 @ 23:28
Агов, панове, браття та сестри, агов, ті, кого спонукає до життя нездоланна сила благих дій!
Корочє, де можна скачати "Казки вулиці Брока" українською? Дуже треба. Хто знає? Може, у кого є на носіях? Можливо, хтось може спіздити з архівів ут-1, чи у когось хтось зі знайомих працював на Борисфені і замутив при створенні цього мультфільму копії?

Агов!
 
 
Артем Чех
19 вересня 2010 @ 09:35
У Черкасах паспортистки, касирши, секретарі та всяка інша бюрократича лабуда працює бездоганно. Скрізь висять плакати: "Ми працюємо для вас". І таки дійсно!
Не ними вигадані правила "ста кабінетів", не їхні провина, що на 64 мб оперативки хні компи не здатні відкрити ворд, щоб роздрукувати бланк.
- систеа зависла, - казала мені паспортистка, - приходьте завтра.

Все вони роблять чітко, швидко, вправно, немов універсальні солдати нанобюрократії. І мені нічого не залишалося, як пишатися ними, цими пупсиками з завивками на голові.
 
 
Артем Чех
07 вересня 2010 @ 19:09
Побачив у френдстрічці футболки.
Прикольно.


клкблн
 
 
Артем Чех
24 травня 2010 @ 11:14
"Western Union уже более 135 лет оказывает своим клиентам услуги по электронному переводу денег"
Сидить шеріф Джон Сміт в айдашському поштовому відділенні, грає з вождем Червиве Око у преферанс, а виграш пересилає електронним переказом дружині у Фенікс.
Якісь реклами останнім часом, чесно кажучи, не очінь...
 
 
Артем Чех
06 травня 2010 @ 15:53
Лучшая дверь - металлическая дверь. Ну, это даже не обсуждается. В любом случае, лучше одну металлическую дверь поставить с одним замком, чем пять деревянных с пятью замками на каждой. Это факт. Поэтому всем тем, кто думает где же заказать металлическую дверь, я хотел бы сразу посоветовать одно место. А именно сайт www.promstal.su, где вы сможете узнать все о металлических дверях, а по Москве еще и установка идет. Короче говоря, очень выгодно и удобно, а, главное, безопасно.
В общем, советую вам действительно качественные двери.
 
 
Артем Чех
06 травня 2010 @ 15:48
Не знаю как вы, но мне кажется, что иногда лучше тысячу раз увидеть нечто интересное, чем несколько раз услышать и прочесть. Для этого и создано телевидение. Я серьезно, не смотря на то, что хватает низкопробных и не очень качественных программ, у нас есть альтернатива - спутниковое телевидение. Есть Шаринг - пожалуй, идеальный вариант для тех, кто хочет выбирать, что смотреть, а не хавать, что дают. Иными словами - Кардшаринг. Множество развлекательных и познавательных каналов и программ как для вас, так и всей вашей семьи. В общем, могу только советовать...
 
 
Артем Чех
03 травня 2010 @ 11:25
Мій син – найщасливіша людина, адже він народився у такий визначний рік, у нову еру, в нову епоху. Так-так, друзі мої! Ви, певно, не усвідомлюєте того факту, що з новим президентом ми нарешті отримали можливість жити по-новому. Щасливо. Радісно. Безтурботно. У мирі та злагоді з сусідами.
Нарешті!
Який же я був бовдур, коли виказував негативні думки з приводу нової влади. Як же мене проїдала ця чорна злість, коли я бачив, як коліями конотопського напрямку невпинно курсували вантажні ешелони з російськими товарами. Як же я ненавидів тоді цю владу, що прийняла з десяток нових законів, подовжила перебування російського флоту у Криму.
Дурень був. Не розумів багатьох речей. Але зараз все змінилося.
Як не дивно, відкрили мені очі наші ж сусіди. Вони розповіли мені, що тепер жити стало легше, жити стало веселіше. У нас в Калугє, – казали вони, – сталько щастья! Тепер и у вас сталько же!
І я усвідомив тоді, що таки дійсно да!
Нарешті!
Нарешті затвердили законодавчу базу, де чорним по білому легітимується рабство. Це так неочікуванно, а разом із тим – радісно. Спочатку, коли зробили 12-годинний робочий день, я подумав: всього лише? Потім, коли на засіданні верховної ради відмінили заробітну плату та подовжили робочий день до 18 годин – я відчув неабиякий прилив сил та наснаги. Наснаги жити у цій країні. Тепер, коли нарешті нова влада узаконила рабство – я щасливий. Стільки років поневірянь та очікувань… ми так довго до цього йшли і… сталося.
Нарешті!
Я невідступно славлю нового президента та нову владу, цих воістину святих людей.
Дякую вам, Вікторе Федоровичу, за нову еру, за нову країну, у якій житиму не тільки я (що я? – скільки мені залишилося?), але й і мої діти, онуки…
Низький уклін вам! І многая літа!
 
 
Артем Чех
07 квітня 2010 @ 20:33
Вітайте нового українця. Версія 1.1
Робоча назва "Андрій".
Вага - 3500
Зріст - 54
 
 
Артем Чех
18 березня 2010 @ 19:48
Читати Нестайка за новою редакцією якось сумно. Надто не сучасно виглядають ті всі снікерси, баунті і т.д. Хоч і кащунствєнно, але кайфово звучать фрази "ходив по сцені живий Ленін" або "у нього було енергії, скільки у Чорнобильської атомної станції" - це зі старих редакцій "П'ятірки з хвостиком" та "Одиниці з обманом".
Купив сьогодні у букіністів ще Чотири повсті Нестайко. "Таємничий голос за спиною", "Дивовижні події в 6 "Б"", "Таємниця Віті Зайчика", "Пригди Грицька Половинки" та "Синє ведмежа Гришка". У старих редакціях, звісно. Тепер у нас є майже весь Нестайко.

Шукав Віктора Близнеця "Женя і Синько" - не знайшов. Проте бачив видання Шварца тридцятих років - перші його книжки. Дорого - від двохсот гривень.

Хто б ще щось міг порадити з радянської дитячої літератури? Тільки не Стельмаха, не Касіля, не Трублаїні, не Олешу. Бажано про пригоди школярів та піонерів.

Якщо хтось щось подарує-продасть-поміняє - буду радий.